Артикул: ta-20
Розміри: D(діаметр)=30см
Оберіг – Титан Пуруша
Пуруша, згідно з гімном Ріґведи та трипільським символам – це уособлення космічного начала, тобто «Людина Всесвіту». Від нього, з нього народився увесь Всесвіт, все духовне та матеріальне, минуле, теперішнє та майбутнє. В гімні про Пурушу йдеться, що він складався з чотирьох чвертей: три з них виросли в небо, а одна – залишилась на землі. Остання з частин уособлювала те, що зберігалося в небесах. Тільки одна чіпка клешня коловороту – древньої свастики, спирається в Землю, вростає в неї, даруючи владу Неба, інші ж три – вбирають у себе Всесвіт. Саме тому свастика древніх несе у собі очищення та родючість.
Гімн Пуруші
Ріґведа, Х, 90.
Тисячоокий, тисячоногий й тисячоголовий пуруша.
Він закрив собою всю землю, та ще й нависав над нею на десять пальців.
Пуруша – це все, що стало та стане.
Він володарює над безсмертям, над усім, що росте, завдяки їжі.
Незмірна велич його, та ще безмірніший сам пуруша.
Четверта частина його – усе суще, три інші частини – безсмертне в небі.
На три чверті вознісся пуруша у вишину, четверта частина його залишилась на землі.
Звідси він простягнувся над тими, хто їсть, та хто не їсть.
Від нього народилась Вірадж, а за нею пуруша.
Народившись, він простягнувся на схід і на захід.
Боги, здійснюючи жертвоприношення, приносили пурушу у жертву,
Весна була його маслом жертовним, літо – дровами, осінь – самою жертвою.
Цього первонародженого пурушу освятили як жертву на жертовній траві,
Їм приносили жертви Боги, ті, що були садх’ї та ріші.
З нього, принесеного у жертву, отримали жертовну олію,
Його перетворили на тих істот, що живуть у повітрі, лісі, поселеннях.
Від нього, принесеного у жертву, пішли ріґі й самани.
Віршовані розміри з нього виникли, яджуси з нього виникли.
Від нього народилися коні, та інші тварини із верхніми та нижніми зубами.
Народилися від нього корови, народилися кози й вівці.
Коли розділили пурушу, на скільки частин розділений був?
Чим стали вуста його, чим руки, чим стегна, ноги?
Брахманом стали його вуста, руки – кшатрієм.
Його стегна стали вайш’єю, з ніг народився шудра.
Місяць з думок народився, а з очей – сонце.
З вуст – Індра та Агні, з дихання виник вітер.
З пуповини виник повітряний простір, з голови – небо.
З ніг його – земля виникла, а країна світла із слуху. Так розподілились світи.
Навколо нього розклали полінця, три рази по сім було приготовлено.
Коли боги скоїли жертвоприношення, зв’язували пурушу, ніби жертовного оленя
Жертвою, здійснювали боги жертвоприношення; ці дхарми були першими
Їм, могутнім, дісталося небо, де раніше виникли боги – садх’ї.
Володіння цим символом дає людині можливість глибокого розуміння світу, зв’язок з Небом, Богами, направляє людину на шлях духовного розвитку, відкриває завісу таїнства перетворення людини на Бога, бо усі ми Боги від початку.
